До уваги батьків!!! 1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель. 2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло. 3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини. 4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище. 5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства. Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось. 6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
* Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти. * Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності. * Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою. * Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини. * Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе. * Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною. * Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою. * Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям. * Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе. * Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Десять заповідей для
батьків:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш. 2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки. 3.Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш. 4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може,- й більше, оскільки в неї немає досвіду. 5.Не принижуй! 6.Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми. 7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. 8. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено всього. 9. Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження. 10. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй. Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
У спілкуванні зі своїми дітьми:
* Радійте вашому синові, доньці. * Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини. * У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними. * Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. * * * Будьте терплячими. * Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?» * Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання. * Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини. * Частіше хваліть дитину. * Заохочуйте ігри з іншими дітьми. * Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти. * Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству. * Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо). * Не втрачайте почуття гумору. * Грайте з дитиною в різні ігри. * Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю. * Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з
дитиною та зберегти їх:
* Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли; не відвертайтесь, поки вона не закінчила розповідати; інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже. * Не ставте забагато запитань. * Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. * Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена. * Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу. * Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу. * Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Завжди пам’ятайте!!!
Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до них та інших людей.
Тетяна Чернігівська: «Головна біда сучасної дитини – в марнославстві батьків» https://coma.in.ua/31167?fbclid=IwAR1cltrLqozYq1yxnYtm1A6xwDRjy6pmM-gPTjaZeqn978uwoc80USmt6z8 Психолінгвіст, нейробіолог, професор СПБГУ Тетяна Володимирівна Чернігівська у своїй лекції «Як навчити мозок вчитися» розповідає про те, чому хлопчиків і дівчаток потрібно вчити по-різному, і про секрети, які зроблять процес навчання простішим і зрозумілішим.Не починайте вчити дитину занадто рано Для дітей дуже важливо почати вчитися вчасно. Головна біда сучасної дитини в марнославстві батьків. Коли мені кажуть: «Я свого сина у два роки почав вчити читати», я відповідаю: «Ну і дурень!» Навіщо це потрібно? Він у два роки ще не може цього робити. Його мозок до цього не готовий. Якщо ви його надресеруєте – він, звичайно, буде і читати, і, може, навіть писати, але у нас з вами інша задача.
Взагалі, у дітей величезний розкид в швидкості розвитку. Є такий термін – «вік шкільної зрілості». Він визначається так: одній дитині 7 років і іншій теж 7 років, але одна йде в школу, тому що її мозок до цього готовий, а іншій треба ще півтора року вдома з ведмедиком гратися і тільки потім сідати за парту. За офіційними даними, у нас більше 40% дітей мають труднощі з читанням і письмом після закінчення початкової школи. І навіть в 7 класі є ті, хто погано читає. У таких дітей вся когнітивна міць мозку йде на те, щоб продертися через літери. Тому якщо навіть дитина і прочитує текст, то зрозуміти сенс сил вже не вистачило, і будь-яке питання по темі поставить її в глухий кут.
Розвивайте дрібну моторику Перед нами стоїть дуже складне завдання: ми знаходимося на межі між людиною, яка писала і читала звичайні книги, і людиною, яка читає гіпертексти, писати не вміє взагалі, має справу з іконками і навіть не набирає тексти. Важливо розуміти, що це – інша людина і у неї інший мозок. Нам, дорослим, подобається цей інший мозок, і ми впевнені, що ніякої небезпеки в цьому немає. А вона є.
Тетяна Чернігівська: «Головна біда сучасної дитини – в марнославстві батьків» https://coma.in.ua/31167?fbclid=IwAR1cltrLqozYq1yxnYtm1A6xwDRjy6pmM-gPTjaZeqn978uwoc80USmt6z8 ПРОДОВЖЕННЯ: маленька дитина, прийшовши в школу, не вчиться письма, звикаючи до дрібних філігранних рухів ручки, якщо в дитячому саду вона нічого не ліпить, не вирізає ножицями, не перебирає бісер, то у неї дрібна моторика не виробляється. А це саме те, що впливає на мовні функції. Якщо ви не розвиваєте у дитини дрібну моторику, то не нарікайте потім, що її мозок не працює.
Слухайте музику і привчайте до цього дітей Сучасні нейронауки активно вивчають мозок в той час, коли на нього впливає музика. І ми зараз знаємо, що коли музика бере участь у розвитку людини в ранньому віці, це сильно впливає на структуру і якість нейронної мережі. Коли ми сприймаємо мову, відбувається дуже складна обробка фізичного сигналу. Нам в вухо вдаряють децибели, інтервали, але це все фізика. Вухо слухає, а чує мозок. Коли дитина навчається музиці, вона звикає звертати увагу на дрібні деталі, відрізняти звуки і тривалості. І саме в цей час формується тонке огранювання нейронної мережі.
Не дозволяйте мозку лінуватися Не всі люди на нашій планеті геніальні. І якщо у дитини погані гени, то тут нічого не поробиш. Але навіть якщо гени хороші, то цього все одно недостатньо. Від бабусі може дістатися чудовий рояль Steinway, але на ньому треба вчитися грати. Точно так само дитині може дістатися чудовий мозок, але якщо він не буде розвиватися, формуватися, налаштовуватися – марна справа, загине. Мозок кисне, якщо у нього немає когнітивного навантаження. Якщо ви ляжете на диван і півроку будете лежати, то потім ви не зможете встати. І з мозком відбувається абсолютно те ж саме. Я думаю, будь-якій людині зрозуміло, що якби Шекспір, Моцарт, Пушкін, Бродський та інші видатні діячі мистецтва спробували б здати ЗНО, вони б його провалили. І тест на IQ б провалили. Про що це говорить? Тільки про те, що тест на IQ нікуди не годиться, тому що ніхто не сумнівається в геніальності Моцарта, крім божевільних.
Не заточуйте дітей тільки під ЗНО Є така карикатура, на ній зображені тварини, які мають залізти на дерево: мавпа, рибка і слон. Різні істоти, деякі з яких в принципі вилізти на дерево не можуть, однак, це саме те, що пропонує нам сучасна система освіти. Я вважаю, що це дуже велика шкода. Якщо, звичайно, ми хочемо підготувати до життя людей, які будуть працювати на станку, то це, безумовно, підходяща система. Але тоді ми повинні сказати: все, ми на розвитку нашої цивілізації ставимо крапку. Будемо тримати Венецію скільки можна, щоб вона не потонула, а новенького нам не треба, вистачить вже шедеврів, дівати їх нікуди. А ось якщо ми хочемо виховувати творців, то ця система – найгірше, що можна було придумати.
Вчіть хлопчиків і дівчаток по-різному Говорити з хлопчиками потрібно коротко і конкретно. Для максимального ефекту вони повинні бути залучені в активну діяльність, їм просто не можна сидіти спокійно. У них стільки енергії, що найкраще постаратися направити її в мирне русло, дати вихід, причому прямо під час занять. Не замикайте їх в маленькому замкненому просторі, дайте їм простір і можливість рухатися. Крім того, хлопчикам потрібно ставити більше реальних завдань, придумувати змагання, а нудних письмових завдань давати менше, від них немає ніякого толку. А ще їх обов’язково потрібно хвалити за будь-яку дрібницю. І ось ще один цікавий факт: виявляється, хлопчики повинні виховуватися в більш прохолодних приміщеннях, ніж дівчатка, тому що інакше вони у вас під час заняття просто заснуть.
Дівчата ж люблять працювати в групі, їм потрібен контакт. Вони дивляться в очі один одному і люблять допомагати вчителю. Ось це дуже важливо: дівчаток не треба оберігати від падінь і забруднень, вони повинні відчувати «контрольований ризик». Є ризик впасти – нехай впаде і навчиться справлятися з цим. Дівчата дуже не люблять різкі гучні розмови, але вимагають неодмінного емоційного включення, а ще вони люблять кольоровий світ, тобто клас для занять у дівчаток має бути яскравим. Уважний індивідуальний підхід може з двієчника зробити відмінника. Не всі двієчники по-справжньому двієчники, деякі з них – Леонардо Да Вінчі, назавжди загублені завдяки геніальним зусиллям вчителів.
Робіть перерви Зазвичай вважається, що, якщо в процесі вивчання дитина щось забула – це погано, відволіклася – погано, перерву зробила – теж погано, а якщо заснула – взагалі жах. Це все не правда. Всі ці перерви – не просто не перешкоди для запам’ятовування матеріалу і обробки інформації, а навпаки, допомога. Вони дають можливість мозку укласти, засвоїти отриману інформацію. Найкраще, що ми можемо зробити, якщо нам щось потрібно терміново вивчити прямо до завтрашнього дня, це прочитати прямо зараз і швидко лягти спати. Основна робота мозку відбувається в той час, коли ми спимо.
Для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам’ять, потрібен час і певні хімічні процеси, які відбуваються якраз уві сні. Постійна напруга від того, що ви щось не встигли, щось не вийшло, знову помилки, нічого не виходить – це найгірше, що ви можете собі заподіяти. Не можна боятися помилок. Щоб вчитися було легше, потрібно усвідомити, що навчання йде завжди, а не тільки за письмовим столом. Якщо людина просто сидить за письмовим столом і робить вигляд, що вона вчиться – нічого корисного не вийде.
Наразі карантин і у 2019 /2020 навчальному році мы вимушені були втілювати технології дистанційного навчання. Я вважаю, що є переваги дистанційного навчання. А саме ОБИРАЙ: - якісне та прогресивне індивідуальне навчання на своїй швидкості сприйняття; - навчання незалежно від місця проживання/перебування; - якісна професійна підготовка до ЗНО; - індивідуальний підхід до кожного учня з урахуванням його здібностей і талантів; - впевнене та своєчасне оволодіння сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями; - вільний час на особистий розвиток дитини Досить гаяти час на незручну дорогу до школи, завантажені підручниками портфелі, переповнені шумні класи, далекі від комфорту кабінети.
До уваги батьків!!!
ОтветитьУдалить1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Шановним батькам на замітку
ОтветитьУдалитьПам’ятайте:
* Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
* Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
* Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.
* Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
* Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
* Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
* Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
* Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
* Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
* Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Десять заповідей для
батьків:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш.
2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3.Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може,- й більше, оскільки в неї немає досвіду.
5.Не принижуй!
6.Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш.
8. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено всього.
9. Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
10. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй. Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
У спілкуванні зі своїми дітьми:
* Радійте вашому синові, доньці.
* Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
* У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
* Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. * * * Будьте терплячими.
* Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?»
* Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
* Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
* Частіше хваліть дитину.
* Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
* Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
* Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству.
* Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
* Не втрачайте почуття гумору.
* Грайте з дитиною в різні ігри.
* Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю.
* Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з
дитиною та зберегти їх:
* Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли; не відвертайтесь, поки вона не закінчила розповідати; інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
* Не ставте забагато запитань.
* Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
* Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
* Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
* Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
* Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Завжди пам’ятайте!!!
Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до них та інших людей.
Тетяна Чернігівська: «Головна біда сучасної дитини – в марнославстві батьків» https://coma.in.ua/31167?fbclid=IwAR1cltrLqozYq1yxnYtm1A6xwDRjy6pmM-gPTjaZeqn978uwoc80USmt6z8
ОтветитьУдалитьПсихолінгвіст, нейробіолог, професор СПБГУ Тетяна Володимирівна Чернігівська у своїй лекції «Як навчити мозок вчитися» розповідає про те, чому хлопчиків і дівчаток потрібно вчити по-різному, і про секрети, які зроблять процес навчання простішим і зрозумілішим.Не починайте вчити дитину занадто рано
Для дітей дуже важливо почати вчитися вчасно. Головна біда сучасної дитини в марнославстві батьків. Коли мені кажуть: «Я свого сина у два роки почав вчити читати», я відповідаю: «Ну і дурень!» Навіщо це потрібно? Він у два роки ще не може цього робити. Його мозок до цього не готовий. Якщо ви його надресеруєте – він, звичайно, буде і читати, і, може, навіть писати, але у нас з вами інша задача.
Взагалі, у дітей величезний розкид в швидкості розвитку. Є такий термін – «вік шкільної зрілості». Він визначається так: одній дитині 7 років і іншій теж 7 років, але одна йде в школу, тому що її мозок до цього готовий, а іншій треба ще півтора року вдома з ведмедиком гратися і тільки потім сідати за парту. За офіційними даними, у нас більше 40% дітей мають труднощі з читанням і письмом після закінчення початкової школи. І навіть в 7 класі є ті, хто погано читає. У таких дітей вся когнітивна міць мозку йде на те, щоб продертися через літери. Тому якщо навіть дитина і прочитує текст, то зрозуміти сенс сил вже не вистачило, і будь-яке питання по темі поставить її в глухий кут.
Розвивайте дрібну моторику
Перед нами стоїть дуже складне завдання: ми знаходимося на межі між людиною, яка писала і читала звичайні книги, і людиною, яка читає гіпертексти, писати не вміє взагалі, має справу з іконками і навіть не набирає тексти. Важливо розуміти, що це – інша людина і у неї інший мозок. Нам, дорослим, подобається цей інший мозок, і ми впевнені, що ніякої небезпеки в цьому немає. А вона є.
Тетяна Чернігівська: «Головна біда сучасної дитини – в марнославстві батьків» https://coma.in.ua/31167?fbclid=IwAR1cltrLqozYq1yxnYtm1A6xwDRjy6pmM-gPTjaZeqn978uwoc80USmt6z8 ПРОДОВЖЕННЯ: маленька дитина, прийшовши в школу, не вчиться письма, звикаючи до дрібних філігранних рухів ручки, якщо в дитячому саду вона нічого не ліпить, не вирізає ножицями, не перебирає бісер, то у неї дрібна моторика не виробляється. А це саме те, що впливає на мовні функції. Якщо ви не розвиваєте у дитини дрібну моторику, то не нарікайте потім, що її мозок не працює.
ОтветитьУдалитьСлухайте музику і привчайте до цього дітей
Сучасні нейронауки активно вивчають мозок в той час, коли на нього впливає музика. І ми зараз знаємо, що коли музика бере участь у розвитку людини в ранньому віці, це сильно впливає на структуру і якість нейронної мережі. Коли ми сприймаємо мову, відбувається дуже складна обробка фізичного сигналу. Нам в вухо вдаряють децибели, інтервали, але це все фізика. Вухо слухає, а чує мозок. Коли дитина навчається музиці, вона звикає звертати увагу на дрібні деталі, відрізняти звуки і тривалості. І саме в цей час формується тонке огранювання нейронної мережі.
Не дозволяйте мозку лінуватися
Не всі люди на нашій планеті геніальні. І якщо у дитини погані гени, то тут нічого не поробиш. Але навіть якщо гени хороші, то цього все одно недостатньо. Від бабусі може дістатися чудовий рояль Steinway, але на ньому треба вчитися грати. Точно так само дитині може дістатися чудовий мозок, але якщо він не буде розвиватися, формуватися, налаштовуватися – марна справа, загине. Мозок кисне, якщо у нього немає когнітивного навантаження. Якщо ви ляжете на диван і півроку будете лежати, то потім ви не зможете встати. І з мозком відбувається абсолютно те ж саме. Я думаю, будь-якій людині зрозуміло, що якби Шекспір, Моцарт, Пушкін, Бродський та інші видатні діячі мистецтва спробували б здати ЗНО, вони б його провалили. І тест на IQ б провалили. Про що це говорить? Тільки про те, що тест на IQ нікуди не годиться, тому що ніхто не сумнівається в геніальності Моцарта, крім божевільних.
Не заточуйте дітей тільки під ЗНО
Є така карикатура, на ній зображені тварини, які мають залізти на дерево: мавпа, рибка і слон. Різні істоти, деякі з яких в принципі вилізти на дерево не можуть, однак, це саме те, що пропонує нам сучасна система освіти. Я вважаю, що це дуже велика шкода. Якщо, звичайно, ми хочемо підготувати до життя людей, які будуть працювати на станку, то це, безумовно, підходяща система. Але тоді ми повинні сказати: все, ми на розвитку нашої цивілізації ставимо крапку. Будемо тримати Венецію скільки можна, щоб вона не потонула, а новенького нам не треба, вистачить вже шедеврів, дівати їх нікуди. А ось якщо ми хочемо виховувати творців, то ця система – найгірше, що можна було придумати.
Вчіть хлопчиків і дівчаток по-різному
ОтветитьУдалитьГоворити з хлопчиками потрібно коротко і конкретно. Для максимального ефекту вони повинні бути залучені в активну діяльність, їм просто не можна сидіти спокійно. У них стільки енергії, що найкраще постаратися направити її в мирне русло, дати вихід, причому прямо під час занять. Не замикайте їх в маленькому замкненому просторі, дайте їм простір і можливість рухатися. Крім того, хлопчикам потрібно ставити більше реальних завдань, придумувати змагання, а нудних письмових завдань давати менше, від них немає ніякого толку. А ще їх обов’язково потрібно хвалити за будь-яку дрібницю. І ось ще один цікавий факт: виявляється, хлопчики повинні виховуватися в більш прохолодних приміщеннях, ніж дівчатка, тому що інакше вони у вас під час заняття просто заснуть.
Дівчата ж люблять працювати в групі, їм потрібен контакт. Вони дивляться в очі один одному і люблять допомагати вчителю. Ось це дуже важливо: дівчаток не треба оберігати від падінь і забруднень, вони повинні відчувати «контрольований ризик». Є ризик впасти – нехай впаде і навчиться справлятися з цим. Дівчата дуже не люблять різкі гучні розмови, але вимагають неодмінного емоційного включення, а ще вони люблять кольоровий світ, тобто клас для занять у дівчаток має бути яскравим. Уважний індивідуальний підхід може з двієчника зробити відмінника. Не всі двієчники по-справжньому двієчники, деякі з них – Леонардо Да Вінчі, назавжди загублені завдяки геніальним зусиллям вчителів.
Робіть перерви
Зазвичай вважається, що, якщо в процесі вивчання дитина щось забула – це погано, відволіклася – погано, перерву зробила – теж погано, а якщо заснула – взагалі жах. Це все не правда. Всі ці перерви – не просто не перешкоди для запам’ятовування матеріалу і обробки інформації, а навпаки, допомога. Вони дають можливість мозку укласти, засвоїти отриману інформацію. Найкраще, що ми можемо зробити, якщо нам щось потрібно терміново вивчити прямо до завтрашнього дня, це прочитати прямо зараз і швидко лягти спати. Основна робота мозку відбувається в той час, коли ми спимо.
Для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам’ять, потрібен час і певні хімічні процеси, які відбуваються якраз уві сні. Постійна напруга від того, що ви щось не встигли, щось не вийшло, знову помилки, нічого не виходить – це найгірше, що ви можете собі заподіяти. Не можна боятися помилок. Щоб вчитися було легше, потрібно усвідомити, що навчання йде завжди, а не тільки за письмовим столом. Якщо людина просто сидить за письмовим столом і робить вигляд, що вона вчиться – нічого корисного не вийде.
Наразі карантин і у 2019 /2020 навчальному році мы вимушені були втілювати технології дистанційного навчання. Я вважаю, що є переваги дистанційного навчання. А саме
ОтветитьУдалитьОБИРАЙ:
- якісне та прогресивне індивідуальне навчання на своїй швидкості сприйняття;
- навчання незалежно від місця проживання/перебування;
- якісна професійна підготовка до ЗНО;
- індивідуальний підхід до кожного учня з урахуванням його здібностей і талантів;
- впевнене та своєчасне оволодіння сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями;
- вільний час на особистий розвиток дитини
Досить гаяти час на незручну дорогу до школи, завантажені підручниками портфелі, переповнені шумні класи, далекі від комфорту кабінети.